Вовчак уже буде не таким

Увесь день не йде з голови одна смерть. Не смерть – втрата.
Якось давніше ще приїхала у Вовчак. Чоловіки саме складали хату. Був травень. Буяло життя. Я приїхала не дуже в тему за репортажем про те, як з колиски УПА на Волині, місця, де був свого часу штаб УПА «Північ» військової округи «Заграва» і де готували старшинський склад Української Повстанської Армії, совєти зробили попелище.
Він перепитав, чи точно треба саме він. Зліз із недоскладеної хати і втомлено пішов до стола.
Взяв із нього закиптюжений чорний чайник, поставив воду на вогнищі. Потім у металеву кружку налив чаю.
Я спитала, що важливого він розказав би про це місце. Василь Мазурик взяв паузу, тоді показав на землю. Під ногами. І навколо. Он мовляв, бачиш барвінок тут скрізь? Він росте там, де лилося багато крові.
Казав ще щось, але більше й не треба було.
Ми не мали б інакше такого Вовчака. І Вовчак уже буде не таким. Вічна пам'ять Василь Мазурик, волинянину, який його змінив і створив. А тоді пішов воювати.
*
«Он тут ще хату поставимо. Автентичну. Подібну до тієї, яка могла стояти на Вовчаку. Одну, дві чи три. Щоб тут був музей під відкритим небом. Хоча я страшно не люблю слова музей. Ермітаж позолочений – то музей… А я хочу, щоб сюди міг приїхати будь-хто. І переночувати, якщо треба. І їсти приготувати. І жодної гривні за це не платити. Це українська земля, тут нема за що платити» (пам'ятаймо)
***
Урочище Вовчак — місце розташування однієї з перших повстанських баз підрозділів УПА під назвою «Січ». Урочище розташоване на території колишнього села Вовчак, на межі Турійського і Володимир-Волинського районів Волинської області, і вважається місцем зародження УПА.