Де розкішну рогову корону носить англієць, а горбатий «Запорожець» бере участь у авторалі

Зовсім поруч, у Турійському районі, розташований екопарк «Аміла», фотознімками з якого усе більше рясніють стрічки соцмереж. Подивитись на ферму з розведення благородних оленів можете і ви.

Отже, дорога приведе у село Радовичі – населений пункт, де проживає близько чотирьох сотень людей. Неподалік села, під лісом, і розташувалась ферма благородних оленів, пише газета «Слово правди».

Входити туди без супроводу екскурсовода не дозволяється. Світлана Назаревич, яка зустрічає при вході, каже, все заради безпеки, бо подібні господарства у інших областях України час від часу потерпають від нападів браконьєрів та недоброзичливців. Вхід лише 25 гривень, а ще за 5 грн вам тут щедро насиплють відерце вівса з кукурудзою – улюбленої їжі оленів. Забачивши у руках відвідувачів смаколики, тварини прямують до краю огорожі, через яку їх можна годувати просто з долоні. Радості дітвори від цього заняття не було меж, та й, чесно кажучи, дорослим теж неабияк подобаються контакти із цими красивими граційними тваринами, тим більше, що вони дозволяють торкатись і своїх величних рогів, які на початку літа ще зазвичай м’які і немов вкриті дорогим оксамитом.

Читайте також: Як у селі Радовичі працює оленяча ферма

Коли дивишся на їхню ходу, поставу і уміння носити на голові пишну окрасу, у благородстві цих тварин сумнівів не виникає. А от «стосунки» у стадах за людськими мірками – сприймаються неоднозначно. Адже живуть олені гаремним способом, де в родині з багатьох самок усе залежить… від одного лідера. Під час заснування фермив лютому позаминулого року сюди завезли 80 особин із Латвії: серед них було 75 дорослих самок і лише 5 самців. Зараз на фермі 130 голів, пів сотні маляток народились уже тут, на Турійщині. А загалом у господарстві планують довести поголів’я до 500 особин, відповідно, розширити територію до 120 гектарів, адже для того, щоб олені почувались природно, їм потрібні хороші умови проживання. Крім того, особливість тварин така, що самиця мусить під час народження і вигодовування маляти побути сама, на віддалі від усього стада.

Рогатими бувають лише олені-хлопчики, роги у них починають розвиватися вже з першого року життя. До осені другого року їх ріст закінчується, і молодий самець може бути прикрашений закостенілими «сірничками», або «шпильками» — рогами без відростків. У квітні перші роги скидаються і розвиваються нові, з 3-4 відростками. Роги оленів у період їх щорічного росту, що відзначається трубчастою неороговілою структурою, наповнені кров’ю, покриті тонкою оксамитовою шкірою з короткою м’якою шерстю називаються «панти». Вони вважаються цінним лікувальним компонентом, тож болючу процедуру їх обрізання олені мусять терпіти заради людей. Ороговілі ж відростки скидати тваринам не боляче.

Найповажніше свою рогову корону в екопарку «Аміла» зараз носить семирічний красень, якого називають англійцем. Як виявилось, таку кличку йому дали через приналежність до кровної оленячої лінії, яких узагалі є чотири: угорська, англійська, латвійська та східноєвропейська. Вони різняться між собою зовнішнім виглядом та деякими особливостями організму. Скажімо, залежно від кровної лінії, самиця виношує дитинча різний період часу – від 6 до 9 місяців.

Зараз олені на фермі ще перебувають у зимівниках, так триватиме доти, доки не підростуть народжені цьогоріч оленятка. Далі стада випасатимуть траву, яка до того часу виросте у кількості, достатній, аби їх прогодувати. Наразі ж вони харчуються з годівниць, полюбляють обгризати соснові гілки, які їм кидають доглядальники і чекають часу, коли відвідувачі приноситимуть їм не лише сухий корм, а й достиглі яблука і груші.

Поруч з оленями у господарстві живуть дикі кабани – маленькі у порівнянні зі свійськими тваринами, потішні своїми жорсткими шерстяними кучерями. Облаштовані окремі території для прийняття європейських муфлонів, самотньо очікує на поповнення стада лань, а козулі, на жаль, після нетривалого перебування у екопарку повернулись назад у господарство, звідки були привезені. Справа у тім, що для потреб тварин по всій території проведено водогін та встановлено поїлки, з яких лише козулі,які звикли до природної водойми, не змогли навчитись пити, тож залишати їх у період літньої спеки на фермі було небезпечно для їхнього життя.

Узагалі, звичка, річ вперта, кажуть у господарстві та розповідають історію, коли один із випущених у природу оленів повернувся на ферму у «період реву», щоб на знайомій території пошукати собі пару. Довго атакував металеву огорожу, але потім таки пішов до лісу.

На самій оленячій фермі розташовані ще дві цікаві локації. «СадибаМихайла Морозка» працює у зимовий період і пропонує дітворі цікаві розваги, серед яких катання на санях, запряжених кіньми. А також новостворений музей фауни Волині, у якому є опудала та шкури тварин і птахів, що водяться на наших територіях. Тут тобі і зубр, і руді лисиці, сова із беркутом, і навіть бобер.

А трохи поодаль від ферми, на діючому летовищі,  ще два окремих музеї. У одному з них вишикувані у ряд три невеликі літаки та куди більше ретроавтомобілів, серед яких чільне місце займає «ГАЗ-21», подарований власнику «Аміли»  Романові Микитюку колишнім керівником області Борисом Клімчуком. Є тут і «бобік», на якому колись їздили голови колгоспів, і горбатий «Запорожець», який, до речі, досі бере участь у виставках та авторалі, навіть відзнаки здобуває. А є й мотоцикли і мопеди. Як розповіли нам у музеї, вся техніка на ходу, вона постійно проходить техогляд, адже знаходяться охочі взяти ту чи іншу машину в оренду, скажімо, на весілля чи інші урочистості. Експонати навіть використовували для зйомки художнього фільму «Червоний. Без лінії фронту», який знімали за сценарієм Андрія Кокотюхи.

Та не так можна вразити когось екземплярами радянського автопрому, як каретним двором, що розмістився у сусідньому ангарі.  Сани, яким півтори сотні літ, сторічні вишукані карети з м’якими оксамитовими подушками – ось що дозволяє відчувати себе хоч на мить відчути вельможною пані, яка вирушає на бал. Увесь транспорт теж робочий, працюють навіть пружні ресори і …гальма. Так, карети, як виявилось, обладнували і педалями звичайних гальм, і ручними гальмівними пристроями, хоч тягловою силою у них були коні.

Для чоловіків тут теж знайдеться розвага – виставка військової техніки. Один з найдорожчих її експонатів – машина, якою через Ладозьке озеро доправляли продукти до блокадного Ленінграда. Часто такі автомобілі потрапляли під бомбардування і йшли під лід. Так ось, щоб згодом зібрати цей автомобіль і укомплектувати справді автентичними деталями, наймали водолазів, які діставали уламки машин з дна озера.

Та якщо більшість автомобілів стоять у якості виставкових експонатів, то так звана «польова кухня» – найбільш затребувана у підприємстві «Аміла». Наваристим кулішем із неї частують гостей на багатьох святах і заходах у Турійському  районі. Не менш смачно пригощають відвідувачівкорчми-музею «Пилипова хата», де чудова українська кухня поєднується з естетичною насолодою від споглядання  безлічі старовинних речей домашнього вжитку.

У Радовичі їдуть і їдуть люди… Це той приклад туристичного рішення, завдяки якому вдалось створити справді привабливий об’єкт. Приміром за один лише вихідний понеділок, який мали у зв’язку зі святкуванням Трійці, на оленячій фермі побували 250 відвідувачів, і більшість – з Володимира, розповіла Світлана Назаревич. А загалом, гості прибувають звідусіль: з різних куточків Волині, з Дніпра, Одеси і Харківщини, часто й приїздять іноземці – перед нами якраз побували мешканці Лондона.

Тож якщо ви ще там не були, не полінуйтесь одного дня подолати якихось 40 кілометрів, щоб відпочити у екопарку, зарядитись позитивом і набратись вражень на місяці.

Автор: Юлія Пашкова

Читайте також: Як у селі Радовичі працює оленяча ферм