Історія відомого кінопродюсера родом з Турійщини
-
-
>
-
>
-
>
6655
Відомий американський кінопродюсер Бен Баренгольц, який зараз проживає в США, родом з Турійщини.
В далекому 1935 році він народився на Волині, а саме 5 жовтня у селі Купичів (тепер Турійський район Волинської області), про це пише Тетяна Яцечко-Блаженко у Хроніках Любарта.
Батьків кінопродюсера звали Аарон та Пола. Відомо, що в родині окрім Бена був ще один син Ревен, який зараз проживає в Ізраїлі. На жаль, батько Бена трагічно загинув у роки Другої світової війни і був похований поблизу села Купичів Турійського району.
Матері вдалось чудом врятувати синів. В роки війни родина переховувалась поблизу міста Вроцлав, що у Польщі. В п’ятнадцять років Бен разом із матір’ю емігрував до США.
Бен у 1966-1968 роках керував нью-йоркським театром Village Theater, який став одним із найпопулярніших міських контркультурних вогнищ (в більш вузькому і конкретному значенні термін «контркультура» вживається для означення форми протесту проти культури «батьків», що поширилася серед частини американської молоді в 60-х – на початку 70-х років XX ст.). Саме завдяки Баренгольцу там проходили заходи проти війни у В'єтнамі, виступали The Who, Cream, Леонард Коен, Ніна Сімон, Тімоті Лірі.
У 1968 році Баренгольц робить рішучий крок і відкриває на Манхеттені кінотеатр Elgin Theater, що швидко набуває популярності і стає одним з центрів американського незалежного кіно, де показують тоді роботи Джона Демме, Мартіна Скорсезе, Енді Воргола і багатьох інших. Кінотеатр експериментує із форматом і першим вводить моду на нічні перегляди.
Першими в Elgin Theater транслювались фільми Алехандро Ходоровського. Одним з таких фільмів була третя за рахунком повнометражна (перші роботи - «Відрубані голови», «Фандо і Лис») кінокартина режисера Алехандро Ходоровського під назвою «Кріт». До прикладу, Баренгольц одним із перших побачив культовий фільм «Кріт» на закритому показі в нью-йоркському Музеї сучасного мистецтва. І наважився в 1970 році ночами демонструвати його в своєму кінотеатрі. Незабаром картина набула шаленої популярності не тільки у вузьких колах культового кінотеатру Elgin, а й в середовищі знаменитостей, а саме Джона Леннона, Йоко Оно, Енді Воргола.
Продюсер віддає перевагу таким жанрам, як документальне кіно, комедія, трилер, жахи та фантастика.
Баренгольц продюсує багато фільмів, серед яких варто згадати такі: «Мартін» (1978), «Перехрестя Міллера» (1990), «Бартон Фінк» (1991), «Джорджия» (1995), «Голий король» (1998), «Реквієм за мрією» (2000).
Бен Баренгольц свого часу зробив популярними таких авторів, як Девід Лінч, брати Коен, Джон Ву і Джордж Ромеро. З 2016 році він був удостоєний почесного призу Берлінського кінофестивалю.
В своїй автобіографії «Кімната снів» американський кінорежисер, зокрема, серіалу «Твін Пікс», Девід Лінч, багато згадує про Бена Баренгольца, адже вони тісно співпрацювали. Ось цитата з книги:
«Чутка про фільм «Голову-ластик» дійшла до Нью-Йорка і особисто до Бена Баренгольца, і він запросив копію фільму. Продюсер і дистриб'ютор, герой світу незалежного кіно, Баренгольц придумав концепцію показу фільмів опівночі, яка послужила рятувальним кругом для інакомислячих режисерів, у яких не було іншого шансу показати свої роботи. Його ідея дозволила таким картинам, як «Рожевий фламінго» Джона Уотерса знайти свою аудиторію, і його підтримка виявилася життєво важливою для «Голови-ластика». Компанія Баренхольца Libra Films погодилася зайнятися дистрибуцією фільму, і він відправив свого колегу Фреда Бейкера в Лос-Анджелес укладати договір. Офіційне рукостискання відбулося в аптеці Schwab's Pharmacy, де проходили зйомки фільму «Бульвар Сансет», і це мало особливе значення для мене».
В 2016 році Бен Баренгольц отримав «Камеру Берлінале» (Berlinale Camera). Тоді його назвали, однією із ключових фігур в секторі незалежного кіно США.
