Іменем видатної лікарки Уляни Сяркевич назвали вулицю у Турійську

10 Листопада 2020, 18:00
Уршуля Сяркевич (праворуч) із колегою 11550
Уршуля Сяркевич (праворуч) із колегою

Десятки років самовіддана головна лікарка-педіатр Турійського району рятувала дітей.

Коли Турійська районна газета готувалася відзначати 70 річницю від часу заснування, на адресу редакції прийшов лист. На конверті – такий знайомий почерк і підпис Уляни Сяркевич.

Це був квітень 2011 року. Працівники редакції знали, що давня громадська кореспондентка місцевої газети серйозно хворіє. Але, попри важкий стан здоров’я, вона знайшла у собі сили, щоб розповісти читачам про минуле часопису Турійщини, про його редакторів та інших людей, які його творили. 

Уляна Степанівна завжди  дружила з журналістами, вела в газеті сторінку «Здоров’я». До речі, останні випуски цієї сторінки також датуються 2011 роком.

Медичка насправді була дуже багатогранною особистістю, яку Господь щедро нагородив талантами.

 «Якби я не стала лікаркою, то, мабуть, була б журналісткою або юристкою», – говорила вона про себе.

Чому журналісткою, бо тонко відчувала слово, любила літературу, була дуже комунікабельною. А юристкою, за її словами, хотіла бути у дитинстві, щоб захищати людей, які за волею тих чи інших обставин опинялися у безправному становищі.

Уляна Сяркевич (четверта ліворуч) із волинськими журналістами. Біля неї ліворуч – Степан Сачук, праворуч – Святослав Бородулін, дружина Юрія Троця (Г.Е Троць) та Юрій Троць. Останній у ряду – Микола Шворак, багаторічний редактор Турійської районної газети.
Уляна Сяркевич (четверта ліворуч) із волинськими журналістами. Біля неї ліворуч – Степан Сачук, праворуч – Святослав Бородулін, дружина Юрія Троця (Г.Е Троць) та Юрій Троць. Останній у ряду – Микола Шворак, багаторічний редактор Турійської районної газети.

Врешті, вона обрала найгуманнішу професію лікарки-педіатра. Якось у розмові Уляна Степанівна поділилась спогадами про те, як непросто було вчитись по війні у Львові. Постійно недоїдала, адже стипендією мусила ділитись ще й зі своє великою родиною. Її батьки були вихідцями з Польщі, звичайними трудівниками, жили в місті Жовква. А найкращим другом для Уляни Степанівни став на рік молодший брат, який нині похований поруч з нею у Турійську...

Про те, що Волинь стала рідною для родини Сяркевичів ще у далекому 1947 році, розповіла невістка Уляни Степанівни Зоя Костюк. Тоді мама Уршулі (польське ім’я У.С. Сяркевич) та ще кількох малолітніх дітей пішки добиралася у наш край, аби врятувати свою сім’ю від голоду.

Вона потім довго згадувала, як діставала продукти у волинських селах, які добрі й щедрі наші люди. А своїй доньці Уршулі, яка отримала після закінчення Львівського медінституту розподіл у Турійськ, сказала: їдь, та земля тебе врятувала…

Так, Турійськ став для Уляни Степанівни рідним, тут пройшло все її трудове життя, тут її знав кожен. Практично не було такої хати, куди б вона не заходила, рятуючи своїх маленьких пацієнтів.

У 1958 році Уляна Степанівна Сяркевич очолила педіатричну службу нашого району. А буквально вже за два роки дитяча поліклініка під її керівництвом  стала школою передового досвіду з ліквідації дитячої смертності. Там зуміли добитися зниження малюкової смертності до такого рівня, як у Японії. 

Педіатрія Турійщини тоді стала базою, де проводилися всесоюзні, республіканські й обласні семінари по обміну досвідом роботи.

Зокрема, у 1963 році, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР і постанови Волинського обкому КП України та облвиконкому, Турійська райлікарня стала базою вивчення досвіду лікарів щодо зниження дитячої смертності. Скільки праці, скільки недоспаних ночей, термінових виїздів «швидкої» стоїть за цими показниками знають тільки медики.

Уляна Степанівна ніколи не рахувалась зі своїм часом, навіть серед ночі їхала за викликом у найвіддаленіше село району. Невисокого зросту, тендітна, вона мала просто колосальну працелюбність.

«Маленьких пацієнтів у Турійській поліклініці лікувала та доглядала людина з великим серцем та надзвичайно доброю душею, відповідальна та віддана своїй роботі жінка», – казали про неї пізніше колеги.

За словами керівництва Турійської центральної районної лікарні, вона була вмілою організаторкою, самовідданою професіоналкою і, поруч з цим, дуже мудрою, надзвичайно скромною жінкою, без тіні зверхності, володіла почуттям тонкого гумору. Весь свій розум, доброту свого серця, мудрість душі вона передавала дітям і внукам. Вона завжди співчувала чужому горю і намагалася допомогти чим тільки могла.

Активна учасниця суспільного життя лікарні, селища і району, була членом всіх комісій з охорони материнства і дитинства, незмінна депутатка селищної ради. Двері її хати завжди були відчинені для кожної доброї людини. Її оптимізму і дипломатії можна було тільки позаздрити.

Спогадами про Уляну Степанівну Сяркевич як депутатку Турійської районної ради поділився її тодішній колега, турійчанин Микола Коптюк. Саме він згадав, що в листопаді в Уляни Степанівни був день народження. Микола Григорович був депутатом трьох скликань, а Уляна Степанівна, за його словами, –  постійним, при всякій владі й при різних головах.

Її принципи не змінювалися ніколи, завжди відстоювала інтереси звичайних людей, сміливо вступала в дискусії, вміла переконати й досягти позитивного результату. Уляна Степанівна не пропускала сесій, мала беззаперечний авторитет серед інших депутатів, з якими ділилась досвідом роботи, та в очільників влади Турійська.

Саме Уляна Степанівна свого часу  ініціювала перейменування у Турійську вулиці іменем Юрія Троця, відомого волинського журналіста й письменника, уродженця Турійська й одного з перших редакторів місцевої газети.

А за якийсь час депутати Турійська підтримали пропозицію про перейменування вулиці в селищі іменем Уршулі Сяркевич. Це та вулиця в центрі селища, якою вона часто ходила, яка ще пам’ятає її привітний голос й тихі кроки.

Життя минає дуже швидко, його не зупинити. 8 листопада нинішнього року Уршулі Степанівні Сяркевич виповнилося б 86 років. На жаль, не судилось. Її не стало 16 вересня 2011 року. Але у пам’яті вдячних земляків, у пам’яті нині вже дорослих дітей, яких врятувала, вона житиме вічно.

Тепер вулицею імені Уршулі Сяркевич ходять її онуки, для яких  вона зуміла стати й подругою, і великою авторитеткою. Вся родина Лікарки щиро вдячна землякам-турійчанам за те, що  вшанували й бережуть світлу пам'ять дорогої для них людини.

 

Світлана НЕ ВЕЛИЧ

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39