Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

«Гроші – це єдина мова, яку розуміють будівельники», – Анатолій Рабочаускас. #НЕЗЕЛЕНІ

20:08 09.08.2020
1823

З Анатолієм Рабочаускасом зустрічаємося на будмайданчинку, де кипить робота над другою чергою Музею сучасного українського мистецтва Корсаків.

Усі роботи виконує будівельний підрозділ компанії «Техно Модуль», на чолі якого стоїть 25-річний керівник і саме він став новим героєм рубрики про молодих людей у бізнесі #НЕЗЕЛЕНІ.

Під акомпанемент виробничого шуму Анатолій натхненно пояснює, як буде влаштований простір колишнього заводу. Гігантський ангар буквально на очах перетворюється у сучасну 4-поверхову будівлю. Хоча всі роботи відбуваються у приміщенні, але фактично це – будівництво з нуля. Перші два поверхи планують відвести під музей, а наступні поверхи для офісів, які можна переплановувати безліч разів. Це безпечно і можливо завдяки виконанню проєкту по технології виливання залізобетонної конструкції.

Анатолію, чи у Луцьку ще хтось зводить будівлі з монолітного залізобетону?

– Звичайно, проте не так активно, як це роблять у Львові чи Києві. Все-таки у нас переважно будують з цегли, проте це вже минуле. Тренд у будівництві саме зводити з монолітного залізобетону. Це надійно і сучасно. І, насправді, хто уже виливає бетон, той на ринку має якусь вагу.

Ми освоїли цю технологію, коли вперше отримали замовлення із потребою вилити моноліт для великої площі. Залізобетонна конструкція – то було оптимальне рішення для перебудови виробничої споруди під величезний музей.

Ми виконали той проєкт, до речі, за пів року. А прийшли ж у приміщення на півтори тисячі квадратів, де нічого не було: чотири стіни і піщана підлога. 2 січня туди заїхав перший трактор, щоб прибрати територію, а 1 липня ми здали приміщення. Вже 24 серпня лучани прийшли на відкриття Музею сучасного українського мистецтва Корсаків.


Але дедлайни це не зовсім коник будівельників...

– Насправді так, це просто жах. Типовий будівник – це людина, яка живе у своєму світі, за якимись своїми правилами. Кожен з них по своїй суті, нікому не підкоряється. І багато з таких фахівців ніяк не оформленні, так звані шабашники. Своїх працівників ми, звісно, оформили. Але сама ментальність залишається – будівельник собі сам господар і переконати його, що це треба швидше зробити, чи зробити у якийсь термін, – це дуже складно. Але з правильним менеджментом все можливо.

А що таке правильний менеджмент у будівництві?

– Це коли ти підходиш до проєкту не просто з інженерної точки зору. Будівельні інженери знають технологію, норми і їх не можна порушувати ні в якому разі. Проте, можна щось зробити паралельно, а щось у другу зміну, а десь використати нову технологію, або щось спростити.

Менеджмент – це правильне управління всіма видами ресурсів.

Якщо працювати з дев’ятої години ранку по вісімнадцяту, то те, що робиться за пів року, розтягується на 9-12 місяців.


Які можливості вашої компанії?

– Щорічно у нас будівельний проєкт де, одночасно може працювати 50-60 робітників, і є бек-офіс, який дуже простий. Він складається з мене, як з керівника, з інженера, з людини, яка веде усю звітність і з одного водія. Будівельники, сантехніки, електрики у нас постійно працюють уже 7-10 років, які тримаються у нас і не виїжджають у Польщу.

Ми є ліцензованою компанією, що може виконувати об'єкти з класом наслідків (відповідальності) СС2 і СС3.


Чи вплинув якось карантин на будівельні роботи?

– Бек-офіс працював з дому, а будмайданчики, де була можливість працювати з дотриманням усіх санітарних норм, не закривалися. Наприклад, ми в цей період завершили готель і кафе, які розташовані в Адреналін Сіті. Я цим об’єктом дуже пишаюся, круто вийшло.




Читайте також: Не криза, а стрес-тест: чого можна повчитися у «Нашого Краю», щоб вижити в пандемії

Найсвіжіший проєкт, який ми виконали, це магазин SPAR на вулиці Львівській, де був колись магазин «Наш край». У нас є досвід відкривати швидко магазини, бо зазвичай терміни виконання нам ставлять короткі, Але ми завжди вкладаємося у графік, бо вміємо це робити.

Зараз будемо працювати над великим проєктом – збудуємо з нуля десять нових магазинів для мережі SPAR UA.

Читайте також: Домашня випічка та імпортне вино: на Львівській відкрили новий SPAR


Анатолію, ваш юний вік не заважає вам комунікації з працівниками?

– Насправді, заважає. Тому що майже усі наші люди старші за мене: і в бек-офісі, і будівельники. З будівельниками, мені, звісно важче. Але я помітив ключову річ. Вони чітко розуміють, хто їм платить. Якщо їхні гроші залежать від тебе, від твого рішення, то ти їхній авторитет, ти та людина, яку вони слухатимуться. Ти зможеш з ними домовитися, бо гроші – це єдина мова, яку розуміють будівельники і тільки так цей ринок працює.

Моє правило: завжди з людьми домовлятися перед початком роботи. Буває таке, що я відкриваю блокнот, розписуємо роботи, терміни, особливості, дедлайни, і все це обоє скріплюємо підписами.

Якщо тиснути на тих людей і не платити грошей, то до добра це не доводить. Як правило, з усіма можна домовитися. Звичайно, якщо це людина, яка не бухає.

А де ви набралися менеджерської практики?

– Я вчився, у першу чергу в свого батька Олега Рабочаускаса, який опікувався будівельним напрямком «ТехноМодуля», компанії, яка на ринку уже 18 років, розпочинала з «холоду» для ритейлу, а зараз відкриває магазини під ключ, чи то реконструкція, чи то будівництво з нуля.

Тож найважливіші знання я отримав від нього. Перед тим як перейняти справи, пів року був поруч з ним, слідкував, їздив, дивився. Батько розказував, пояснював, навчав.

А перед тим я навчався у Бізнес-академії практичного менеджменту PMBA, де отримав якусь базу з фінансів, маркетингу, менеджменту, управлінні часом.

Читайте також: «Якісне навчання завжди матиме попит», – Тетяна Репницька

Я ще знаю історію з навчанням у виші, яке ви пробували кидати…

– Два роки вчився на стаціонарі, а два на вільному відвідуванні і почав працювати. Відверто кажучи, зараз би я продовжив стаціонарне навчання, можливо, змінив би напрямок, бо я вчився на спеціальності фінанси та кредит. Але на той момент, коли провчився два роки, я зрозумів, що навчання доволі утопічне. Ніби і правильне, але, як застосувати його у реальному житті, було незрозуміло.

У мене був приклад мого старшого брата, який теж почав рано працювати. Тож і я рвався до роботи. І пішов менеджером з продажу на СТО «Прибалтсервіс». Там пропрацював 3,5 роки і ось уже третій рік у будівництві.

Зараз відчуваю, що дуже багато знань не вистачає, треба постійно підучувати, підчитувати, але за тих повних п'ять років у бізнесі я отримав дуже багато практичних знань. Вважаю, що я навчався у реальній школі життя.

А які книжки ви читаєте?

– Мені подобаються видання, які знайомлять з підприємцями, які зробили свою справу не використовуючи адмінресурс або політичне становище, а насправді почали бізнес з нуля. Коли мали 10 тисяч доларів, ще стільки ж позичили і почали розвивати бізнес, який зараз у світі чи в Україні або хоч в області має ім’я. Ось про таких людей люблю почитати книжки.

А ще передивився усі інтерв’ю на YouTube-каналі Євгена Черняка «Big Money», у яких підприємці розповідали про свій успіх, які вони кроки робили. Насправді, от таким запалюєшся, а не книжками, як «Успех за сем дней». Насправді ж треба просто працювати, ризикувати, не боятися, брати відповідальність. Це надихає. Ти розумієш, що результати швидко не приходять.

Хоча світ перевернутий: він пропагує повсюди , що усе вийде саме собою, легкі результати, не потрібно напружуватися – це все неправда.

Читайте також: «Медіа – це насамперед бізнес», – директор CID Media Group Ігор Денисевич. ІНТЕРВ'Ю

А що, на вашу думку, є важливим для успіху в бізнесі?

– Наполеглива і тяжка праця. Буває важко, але тільки так ти перевіряєш хто ти є, у таких складних умовах. І мені подобається у VolWest Group, до якої входить і «ТехноМодуль», те, що менеджер проходить виконання непростих завдань.

Тут така корпоративна культура, що інколи треба і екстрим-задачі вирішувати у непрості терміни. Але саме там перевіряється менеджер, його вага, на що він здатен. Це реально круто.

Читайте також: Корсак-молодший: маркетолог, який виходить з тіні відомого батька. #НЕЗЕЛЕНІ

Анатолію, а вас будівництво «пре» настільки, щоб працювати у цій галузі, скажімо до пенсії?

– До недавнього часу не дуже «перло», бо дуже складно працювати, особливо з будівельниками. Але з часом кожен проєкт стає цікавішим, усе виходить краще, з’являється стимул далі працювати. Коли є цікаве завдання, хочеться викладатися. Коли робиш щось вартісне і в кінці вийшло саме так, як ти хотів. Але я не думаю, що будівництвом хотів би займатися усе своє життя. Проте знаю, що це така школа життя, про яку не прочитаєш у книжках.

Наталя ПАХАЙЧУК

Фото Ірини КАБАНОВОЇ

Коментарі
21 вересня
Сьогодні
Вчора
19.09.2020
18.09.2020
17.09.2020
16.09.2020
15.09.2020
14.09.2020
  • Продам
  • Куплю
  • Здам
  • Обміняю