Павло з сачком: турійчанин 40 років збирає колекцію комах Волині

17 Липня 2020, 17:00
Павло Войтко 8514
Павло Войтко

Комахи, птахи, риби, змії, ящірки, жаби, молюски, закам’янілі породи – все це Павло Войтко зберігає у невеликій кімнаті, у якій вже побували чи не всі школярі містечка.

Чоловік колекціонує метеликів та інших комах з п’ятирічного віку. Говорить, що народився з цією пристрастю, цікавився ентомологією постійно. Батьківська хата була поруч з сінокосом та річкою, там він збирав свої перші експонати.

З самого початку сім’я була проти такого хобі, та Павла це не зупинило. Він виходив з сачком у руках на пошуки потрібних комашок вдень та вночі. І ось уже більше сорока років продовжує цим займатись, не зважаючи на здивовані погляди перехожих. Правда, тепер компанію йому часто складає донька, а в роботі з експонатами постійно допомагає дружина Зоя, з якою чоловік виховує чотирьох дітей.

«Інколи кажу чоловіку, що якби не знала його і зустріла на вулиці, то подумала, що він якийсь незвичайний. Ентомологи для мене – люди інші. Мислення у них інше. Тим більше, якби я вночі побачила, як він ловить метеликів на лампу. Розвішує біле полотно, ставить генератор, вмикає лампу, яка освічує полотно і нічні метелики на нього злітаються. І все біля лісу. Уявіть, що думають люди, які бачать це з дороги», − з усмішкою розповідає дружина Зоя.

Ентомоло́гія (від грец. έντομον, εντόμου — «комаха» та λόγος — «слово», «вчення») — наука, що вивчає комах. Інколи це означення набуває ширшого змісту і охоплює також вивчення інших наземних членистоногих, як-от павуки, скорпіони та кліщі.

Донедавна колекцію не бачив ніхто, окрім сім’ї та спеціалістів з цієї сфери, з якими Павло співпрацює. Чоловік мав невелике підприємство з виготовлення та ремонту меблів, для якого придбав та приватизував приміщення, планував розвивати цей бізнес, а колекціонуванням та науковою роботою займався у вільний від роботи час.

Та одного дня син Павла попросив, щоб той показав колекцію його однокласникам. Чоловік був проти, та дружина переконала, що така екскурсія буде корисною для дітей.

«Ми чекали шестеро – семеро дітей з класу сина, а прийшло пів школи – чотири класи, кожен з вчителем, разом близько 50 людей. Тоді я побачив наскільки учням це цікаво, наскільки їм це потрібно. Вони заходять, одразу ховають телефони, розглядають, запитують. Коли діти пішли, я сказав дружині: «Зоя, починаємо працювати!» –  згадує колекціонер.

З того часу Павло регулярно організовує екскурсії школярам, навіть планує робити тематичні уроки із зоології, які зможе проводити з допомогою та на прикладах експонатів колекції. Чоловік стверджує, що інформація, яку дитина отримує, торкаючись чи вживу розглядаючи птахів, комах, закам’янілі рештки, краще засвоюється, ніж та, що її можна отримати з книг та моніторів комп’ютерів.

«Важливо пам’ятати, що це не зоологічний музей. Колекція існує як громадська ініціатива «Просвітницький центр «Знайомство з творінням». Головна мета – розказати дітям про теорію створення світу, яка є протилежною вченню про еволюцію Дарвіна. Я показую всіх цих птахів та комах з християнської точки зору – як творіння Бога. Це не пропаганда релігійного фанатика, свою думку я не нав’язую. Просто хочу, щоб діти знали два погляди, критично мислили та обирали той, який вважатимуть правильним», − розповідає Павло.

Кімната, у якій Павло Войтко зберігає свою колекцію, займає 13 метрів квадратних. Експонати розташовані щільно та компактно, займають усе вільне місце на стінах, підлозі, полицях, залишаючи невеликий простір у центрі кімнати.

Чоловік робить невелику екскурсію для нас. Першими оглядаємо викопні рештки з турійського кар’єру: морські молюски, губки, їжаки, закам’янілі деревні породи, зуби акул. Поруч – морські молюски, які колекціонер купував в інтернеті, панцир морського їжака з Індонезії, морські зірки та краби з сомалійського узбережжя.

Далі стоять скляні циліндри із жабами, рибами, ящірками та зміями. Біліють на полицях яйця пінгвінів із радянської арктичної експедиції, над ними у заскленій рамці висить павук птахоїд, який жив у приватній колекції, стоять голки дикобраза, які колись із відпочинку у санаторії привезла дружина Павла.



Всі екзотичні експонати чоловік або купує, або обмінює, інколи отримує у подарунок від людей, які знають про його захоплення.

Найбільше місця у кімнаті займають опудала птахів. Всі – українські, окрім африканського шпака, що виблискує синім пір’ям та скандинавської іпатки, яка наче на секунду присіла на камені. Всі експонати Павло купував, бо для того, щоб самостійно їх виготовляти, потрібні точні знання та інструменти.

«Я не мисливець. Ніколи не був мисливцем, ніколи не вбивав. У мене немає ніякої зброї. Ми живемо в сільській місцевості, але навіть вдома не маємо нічого з живності. Ні курей, ні кролів. В основному, тварини потрапляють у мою колекцію випадково – десь збила машина, десь загинула на ліній електропередач. Інколи купую в інтернеті рідкісні експонати, щоб врятувати їх, зберігати у належних умовах та показувати дітям», − говорить колекціонер.

Читайте також: Не заради полювання: як і навіщо розводять дичину у Губинському лісництві



Головною роботою Павло вважає свою наукову колекцію метеликів та жуків, більшість з яких він самотужки зібрав на Волині. Є також комахи з інших куточків України (Закарпаття, Схід), які чоловік придбав або обміняв у колег-ентомологів.

Метеликів ловить переважно сачком і тільки тих, які йому потрібні. Потім розправляє крильця та прикріпляє канцелярськими булавками до спеціальної дерев’яної пластини, на якій комахи мають зберігатись не менше двох тижнів. Обов’язково записує дату та місце лову, нюанси, якщо такі є.

Нещодавно впіймані метелики на дерев'яній пластині
Нещодавно впіймані метелики на дерев'яній пластині

Впійманих жуків чоловік спочатку зберігає у закритих  контейнерах на ватних матрасиках. Щоб помістити і метеликів, і жуків у колекцію та надати їм не тільки естетичної, а й наукової цінності, Павло відправляє їх (або їх фото) науковцям спеціалістам з конкретного виду комах. Вони визначають вид, рід, описують екземпляр. Вже тоді чоловік вносить їх у колекцію, прикріпляє ентомологічними голками у визначеному порядку у дерев’яні рамки під скло. Під кожною комахою мусять бути етикетки з її даними.

Такий науковий опис спеціалісти роблять безкоштовно. Павло говорить, що вони зацікавлені у такій роботі, бо отримують найцінніше – інформацію про комах у області, не виїжджаючи у експедиції, які потребують часу, фінансів, праці і не завжди є успішними. Тому така співпраця є вигідною для обох сторін.



Зараз у колекції чоловіка десятки тисяч метеликів та жуків, точно обліку він ніколи не робив. Всі вони потребують належних умов зберігання – вологість повітря не повинна перевищувати 55%. Якщо ж показник сягне 60 і більше – крила комах опустяться і повернути їх у хорошу форму знову буде неможливо.

Та й опудала тварин та птахів почнуть псуватись через надмірну вологість. Головним помічником Павла (а точніше – помічницею) у боротьбі за сухість у кімнаті є звичайна мурована грубка, яку чоловіком називає своїм «ґаджетом, на який вистачило грошей». Пропалювати у кімнаті потрібно цілий рік, влітку раз у два – три дні.


Принциповою позицією Павла Войтка є те, що всі експонати колекції є натуральними, жодних муляжів.

«На це мене надихнули діти, які постійно дивуються і запитують, чи все це справжнє. Для них це важливо», − коментує він.

Читайте також: Хижі рослини, незвичні тварини та сховані озера: чим дивує міжнародне болото на Маневиччині

Чоловік мріє мати більше простору для колекції, щоб розвісити всі рамки з метеликами та жуками, які зараз зберігає у власноруч змайстрованому столі та дістати із шаф інші експонати, для яких просто не вистачає місця. А ще для того, щоб дітям, які приходитимуть на екскурсії було зручно та просторо. Павло має більшу кімнату у тому ж приміщенні, де знаходиться його менший кабінет. Але коштів на ремонт з усіма необхідними вимогами для зберігання експонатів у нього немає.

Ба більше, чоловік вже довгий час намагається узаконити свою діяльність, отримати дозвіл на колекцію, якої юридично не існує. Ентомолог звертався до владних структур і місцевого, і міністерського рівня, але чіткої відповіді так і не отримав. Павло вважає, що ніхто не хоче займатися оформленням його колекції тому, що з неї важко отримати якийсь матеріальний зиск.

Не зважаючи на складнощі, Павло Войтко продовжує збільшувати кількість експонатів, вивчати їх та передавати знання школярам. А на запитання: «Що у Вашій колекції найцінніше?», впевнено відповідає: «Процес! Процес збору, дослідження, в якому кожен експонат має особливу історію та радість».



Читайте також: Чи стане Волинь туристичною Меккою: декілька міркувань щодо формування стратегії розвитку регіону

Іванна МАСЯК

ФОТО Ірини КАБАНОВОЇ

Коментарі
21 Серпня 2020, 19:13
А вот если самому не ловить, то их же где-то и купить можно ?
23 Серпня 2020, 13:15
Видел и на Виолити и на других ресурсах, но кажется, самому собирать интереснее
Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39