Від палацу до лікарні: історія пам'ятки у Лукові

Містечко Луків сьогодні не так багато відвідують, як наприклад, Олику. Та має воно не менш цікаві і давні пам’ятки. З давньою резиденцією Радзивіллів Луків поєднує і те, що тут у давньому палаці також розмістився лікувальний заклад. У цьому містечку нині проживає біля 3 тисяч мешканців.

Інформують Хроніки Любарта.

Генезу Лукова починають від XIV століття. Та найбільш помітні події тут стаються вже в середині XVI віку. Тоді з ініціативи Станіслава Мацейовського Луків перейменували за прізвищем його власників. Містечко здобуло магдебурзьке право. Точно невідомо коли, але приблизно в другій половині XVI століття в Мацейові збудували і замок. Він був оточений ровом, мав 2 підйомні мости і 4 вежі.

В пізніші часи Мацеїв змінював власників, але вже не змінював своєї назви. Для нашого випадку примітним є 1680 рік, коли Мацеїв купив луцький староста Атанасій Мйончинський. Він розбудовував містечко, заснував шпиталь, кілька храмів. Його син Петро на початку XVIII століття перебудував замок. У цьому столітті Мацеїв продовжує розвиватися. Тут зводять синагогу, греко-католицьку церкву, проводять ярмарки.

Як пише Зоя Шевчук, онук Петра Мйончинського Франциск Ксаверій наприкінці XVIII століття вирішив перебудувати старий замок у палац. Наразі важко сказати, що залишилося від замку на момент перебудови. Імовірно, лише фундаменти, бо в архітектурі палацу не простежується якогось спадку від замку.

Вважають, що автором проекту палацу Мйончинських був дрезденський архітектор Поппельман. Внутрішнім облаштуванням займався Джузеппе Барателло, який у Мацейові помер і там ж був похований. Палац у плані мав форму прямокутника з трьома виступами. Центральний виступ – це вхід до приміщення. Він був виконаний у вигляді чотирьох колон тосканського ордеру, які підтримували портик. Це, а також симетричний план фасаду вказували на класицизм. Цей стиль був саме в моді на Волині того часу.

Палац на малюнку Наполеона Орди

Будівля мала 2 поверхи і розгалужені підземелля – залишки давнього замку. На першому поверсі були кімнати для помешкання, а на другому – зали для прийому гостей.

За інформацією Зої Шевчук, Мйончинські мали надзвичайно багаті як на ті часи колекції. Найцінніша їх частина походила з давнього дрезденського палацу Коловратів, що був ліквідований у 1805 році після смерті Марії Клавдії, матері Францішка Ксаверія Мйончинського. Із Дрездена було привезено меблі, головним чином у стилі Людовіка XV і Людовіка XVI. Серед речей, які мали велику мистецьку цінність, була статуя Діани, що утримувала на повідку дванадцять хортів. Скульптура була кована із срібла. Діану разом із дозволом на великі королівські лови подарував Атаназію Мйончинському король Ян III Собеський за заслуги у Віденській операції. Не меншу цінність мав столовий сервіз із драконами з майсенської порцеляни, що складався з 200 предметів. Крім згаданого сервізу, було у палаці багато інших порцелянових виробів різних європейських фабрик, а також виробів із бронзи та срібла.

Палац на початку ХХ століття

Окрема збірка – портрети і живописні полотна. Відмічають також колекцію старовинної зброї, кінської збруї. Була в палаці чимала бібліотеки і родинний архів. Навколо палацу був парк в англійському стилі зі старовю липовою алеєю і фруктовий сад. У 1860-х роках резиденцію Мйончинських у Мацейові відвідав Наполеон Орда. Він залишив акварельні малюнки палацу та костелу святої Анни.

У 1891 році, щоб вийти з фінансової скрути, останній власник маєтку Франциск Ксаверій Мйончинський продав його Милецькому духовному училищу. Перед тим, він влаштував розпродаж речей з палацу. Це стосується як меблів, посуду і подібного дріб’язку, так і цінних колекцій. Палац після зміни власника перебудували всередині. Була втрачена тканина зі стін, ліпнина зі стелі кімнат, каміни і декоративну підлогу. Під час Першої світової у колишньому палаці квартирувалися австро-угорські війська.

У 1919 році в палаці прибули представниці католицького ордену Непорочного зачаття Діви Марії. Тут вони влаштували монастир, школу, притулок, учительську семінарію.

Палац на поштовій листівці міжвоєння. Зображення з Національної бібліотеки Польщі

Частина палацу у міжвоєння. Фото з книги Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej rzeczypospolitej

Під час війни був зруйнований портик головного входу. З тих пір його не відновлювали. Згодом у колишньому палаці розмістили туберкульозну лікарню, яка є там і досі.

Сьогодні це пам’ятка архітектури місцевого значення. А містечко Луків внесене до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р.