Як лісівник з Турійщини виплекав успішне лісництво з нуля
-
-
>
-
>
-
>
2147
Віталію Погребському – 71. Він уже десять років перебуває на заслуженому відпочинку. Позаду – два десятки років роботи у Перевалівському лісництві державного підприємства «Турійське лісове господарство». За цей час чоловік зміг виплекати лісництво до того стану й вигляду, яким воно є зараз, а ще – заробити легендарну славу серед колег.
Саме тому ветеран галузі став героєм спецпроекту «Історії довкола лісу»
«Працював я спочатку у Радовичівському лісництві, що було у віданні Ковельського лісгоспу. Тоді половина турійського лісу належала до Володимир-Волинського держлісгоспу, а половина – до Ковельського. Потім у районі підняли питання про те, чому досі немає окремого підприємства», – пригадує Віталій Погребський.
Так з’явився Турійський держлісгосп. За ці роки місцеві лісівники встигли збудувати центральну адмінбудівлю та контори двох лісництв. Це те, що довелося зводити з нуля. Загалом же у складі Турійського держлісгоспу 7 лісництв. І кожне тепер – із комфортними адмінбудівлями, облаштованою територією, налагодженою господарською діяльністю. В середньому у лісгоспі постійно працює сотня людей. Державне лісогосподарське підприємство давно зайняло своє місце на економічній та соціальній мапі району. І це заслужено. Та й судячи із перерахованого вище (а будівництво та приведення до ладу адміністративних будівель – це лише крихітна частинка зі зробленого), то не лишається сумнівів: лісівники таки ще ті господарники.
Лісництво у Перевалах, на відміну від деяких, що вже існували, але знаходилися колись під керівництвом лісгоспів інших районів, – із новостворених. Із тих, яке починали з нуля.
Читайте також: Службовий роман: молоде подружжя з Маневиччини об’єдналось завдяки роботі у лісі
«Нас звели у Перевали у 2000 році, у грудні. Працювали тоді семеро людей. Голова колгоспу прихистив, виділив приміщення колишнього садочка. Пам’ятаю, стояв там один стіл, навіть батареї були вже розмерзлі. Пішли у магазин, купили два зошити для ведення бухгалтерії. Так усе і почалося», – розповідає лісівник про те, як почали плекати Перевалівське лісництво.
Читайте також: Кривий ліс під Колками: чому покручені сосни і що вони лікують
«Що у нас було? Нічого. Зима ж, якось треба бути у цьому холоді. А продукцію треба здавати по плану. Ми помалу-помалу – та й почали. Через трохи оглянулися на свою роботу – є лісництво! Тепер його можна назвати успішним», – пригадує Віталій Григорович.
Розповідає: колегам, особливо немісцевим, завжди підказував і допомагав. Добре знав, де знайти трактора чи людей для роботи. Час становлення Перевалівського лісництва називає бойовим шляхом.
Читайте також: Містичні легенди, вісім озер та лебідь-холостяк: які туристичні родзинки має лісництво в Перевалах
На пенсію лісівник вийшов 2009 року, але лісу не покинув. Каже, що навідується сюди через день, а як є гриби, то й щодня.
«Я взагалі дуже ходити люблю. Ще зайду в Турійськ і назад. Всіх завжди піду провідаю, й мене всі знають», – ділиться чоловік.
Професію лісівника пан Віталій вважає спокійною, але дуже вимогливою і точною. Секрет успішної й продуктивної роботи Віталія Григоровича простий: робити все вчасно і на совість.
«Якщо затвердили план, значить я вже на другий день починаю його виконувати. «Ай, та ще якось колись зроблю» – так не можна думати ніколи. Я так не робив», – розповідає лісівник.
На запитання про те, що було найважче в роботі, Віталій Погребський зніяковіло посміхається. Очевидно, за двадцять років лісівник про це навіть не задумувався.
«Суть одна – робити всю роботу вчасно та якісно. Тоді буде цікаво», – знову наголошує лісівник.
Пригадує Віталій Григорович важкий сезон обкошувавання лісових культур, який зазвичай припадає на червень. На вулиці – невгамовна спека, а в лісі страшенно допікають мошка та комарі.
«Люди мені кажуть, що робити неможливо. Тому я придумав таке: вдягали рукавиці робочі, брали в пасічників маски, що до бджіл ходити. Надягали і йшли, як ті лицарі, обкошувати», – згадує чоловік.
Тож лісові рядки в Перевалах були чистенькі, незважаючи ні на що.
Читайте також:Монастир у старосільському лісі: як живуть монахині у колишній військовій частині
«Дзеркало лісника – то лісокультури й розсадник», – переконаний Віталій Григорович.
«Розсадники – то багато клопоту, але цікаво. Треба було ґрунт підготувати, викорчувати все, а потім ті пагінці доглядати, аби вони вверх пішли», – не втомлюється наголошувати на вчасності виконання завдань чоловік.
Розповідає, що двадцять років роботи в лісі минули, як один день. Бувало всяке: колись людей збирали, щоб сіянці просапати та серпами траву викосити. Все для того, аби тільки деревця в ріст пішли.
Сіянці сосни виходив поливати, залучаючи до цього заняття усю свою сім’ю. Трепетність та відповідальність у ставленні до лісу від Віталія Григоровича бачили всі, щороку збільшувалася кількість розсадників, які доглядав лісівник.
Читайте також: Клаптикові ліси Рожищенщини: нове дихання понівеченої колгоспом землі
Віталій Погребський виявився щедрим на слово. Розповів чимало історій та легенд, бо ж є корінним жителем Турійщини. Але то вже зовсім інша історія довкола лісу і не тільки…
Життєвою мудрістю і досвідом ділиться і з молоддю, даючи кілька цінних порад.
«Робіть усе вчасно. Не треба затягувати ніколи роботу, бо все одно доведеться її виконати. Але тоді не факт, що це буде якісно. Треба й допомогти, ніколи не підставляти одне одного, жити дружно. Людина в першу чергу має бути порядною», – ділиться життєвою мудрістю лісівник Віталій Погребський.
Олена РЕШОТКА
Фото Андрія ПЕТРІЩЕВА
