У Вовчаку вшанували пам'ять Василя Мазурика

22 Листопада 2024, 11:43

381

У перші роковини смерті вшанували пам'ять директора історико-культурного комплексу «Вовчак. Волинська Січ», ветерана російсько-української війни, депутата Турійської селищної ради Василя Мазурика.

Про це інформують на сторінці «Турійська громада: сьогодення» у фейсбук.

21 листопада Вовчак наповнився молитвою, спогадами, єднанням… Декілька десятків людей з’їхалися з різних куточків у це особливе місце, аби разом віддати данину шани і пам’яті Василю Мазурику.

Рік тому його серце зупинилось, але, як не раз звучало під час зустрічі, відчуття, що Василь Васильович поруч, не полишає. Він живе у праці рук своїх, у дітищі – під назвою Вовчак, у серцях і пам’яті рідних, великої вовчаківської сім’ї, побратимів, усіх, з ким пересікалися життєві стежки цієї непересічної особистості, людини-глиби, харизматичного лідера, який вмів запалювати, генерувати ідеї, надихати, згуртовувати і навіть, як виявилося, передбачати майбутнє.

Свого часу Василь Мазурик обіймав посаду голови Турійської районної державної адміністрації, неодноразово обирався депутатом до районної ради від політичної сили «Свобода». Багато років пропрацював у лісовій галузі, був начальником управління лісового господарства у Волинській області. У 2015-му разом із колегами зводив оборонні споруди на Маріупольському напрямку фронту. Ще до 24 лютого з однодумцями створив роту охорони, з травня 2022 року воював у складі 14 Князівської бригади. А місцем сили і відради для нього став історико-культурний комплекс «Вовчак – Волинська Січ». Тут, на Вовчаку, серед смарагдових лісів і місця звитяги наших предків, він знайшов свій земний спочинок.

У храмі Всіх святих землі української за душу Василя Мазурика піднеслася спільна молитва. Звучала вона і біля його могили, і біля пантеону шани воїнів, загиблих у російсько-українській війні.

А потім у теплому, навіть родинному колі (бо на цьому заході пам’яті не було випадкових людей), Василь Васильович оживав в улюбленій пісні «Я - крук», у теплих спогадах друзів, однопартійців, вовчаківців, доньки Оксани. Згадувалося, яким він був татом, керівником, воїном, борцем, лідером, другом… людиною.