На Турійщині попрощалися з загиблим на війні захисником України

15 Березня 2022, 16:25

1892

Турійщина попрощалась із захисником України Іваном Антонюком.

Про це інформують на сторінці «Турійська територіальна громада: сьогодення» у фейсбук.

В останню дорогу свого земляка односельчани-купичівці, люди із сусідніх сіл, друзі і побратими проводили на колінах, віддаючи шану його мужності і самопожертві.

Іван Антонюк у лютому 2015 року добровольцем пішов на Схід захищати рідну землю від російських окупантів. Сім років він безперервно боронив нашу країну. Пройшов шлях від рядового солдата до командира роти. Був відзначений багатьма нагородами, серед яких – орден «За мужність», відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудний знак «Козацький хрест» І ступеню та низка інших відзнак Міністра оборони, начальника Генерального штабу, командира 24-ї ОМБР.

Життя лейтенанта 24-ої окремої механізованої бригади імені Короля Данила обірвалася на Луганщині. Разом із побратимами ціною власного життя він зупинив ворожі танки, не давши їм прорватися у стратегічно важливому місці. Після сумної звістки про загибель один з побратимів Антоніо, таким був його позивний, написав:

«Сьогодні не стало Вані… Фахового офіцера, який досконало володів усіма зразками озброєння, які були в його підпорядкуванні; людини, яка мала беззаперечний авторитет у своєму підрозділі; а також щирого і надійного товариша, який завжди міг прийти на допомогу.

Я був присутній, коли він приймав смугу, на якій знаходиться зараз його рота, і пам'ятаю, як ретельно він планував, що саме і як можна покращити, щоб не дати окупантам прорвати довірену йому лінію оборони. Він згуртував довкола себе неймовірний особовий склад, який з честю і гідністю продовжує боронити нашу державу прямо зараз», – йшлося у дописі.

«У березні Іван відзначив би тридцятиліття, а ще юнак планував поєднати свою долю із дівчиною-медиком, яка рятує життя нашим воїнам на полі бою. Та не судилося звити сімейне гніздечко, не судилося радіти щасливому щебету своїх дітей, бо Україна для нього була понад усе», – зазначили у дописі селищної ради.

Івана Антонюка провели в останню земну дорогу під звуки військового оркестру та духовні піснеспіви. У Свято-Преображенському храмі піднеслися молитви за спокій душі Івана з уст владики Матфея, єпископа Володимир-Волинського і Турійського, духовенства Турійського благочиння, родини та усієї громади.

Поховали Івана Антонюка у рідному селі Купичів, у сакральному для цього краю місці, де земний спочинок знайшли воїни Першої і Другої світових воєн, а також Української повстанської армії. Багато теплих слів-спогадів сказали про Івана земляки, духовенство, побратими та місцева влада, а також дякували батькам Івана за те, що виховали сильного духом воїна, світла пам’ять про якого тепер не зітреться з пам’яті історії.